My name is Elena, I am Ukrainian, and I am a photographer. I was born in Zaporizhzhya and I have been living there my whole life but traveled a lot and saw a lot of countries all over the world. I have been seriously interested in photography since 2019 and for about two years I have been studying this subject almost non-stop but without too much practice. I am deeply interested in portraits with little light and often dark backgrounds. I also enjoy art photography with creative ideas where black and white colors, simple forms and a lot of air prevail. Several months before the war I decided that I had enough experience and knowledge to make money from photography, and the war had started. From the first day of war, I took my camera and just filmed everything around me: crowds in supermarkets, empty shelves, queues at ATMs, scared people. Then I saw on Facebook that a volunteer center was looking for a photographer. I started making photos of our everyday life in the volunteer center Palyanycya, and this place became my second home. With my husband we started working with refugees in the city refugee center that host people from occupied territories. I always took my camera and made photos of refugees without understanding why I photographed them. Today you have an opportunity to see different sides of my city during the war: beautiful hard working tireless volunteers and refugees, full of pain, despair and devastation.
Мене звати Олена, я українка, і я фотограф. Я народилась у Запоріжжі і живу там усе своє життя, але багато подорожувала і бачила багато країн по всьому світу. Я серйозно зацікавилась фотографією з 2019 року і близько двох років вивчала цю тему майже безперервно, але без зайвої практики. Мене дуже цікавлять портрети з невеликою кількістю світлого на темному фоні. Мені також подобається художня фотографія з креативними ідеями, де переважають чорно-білі кольори, прості форми та багато повітря. За кілька місяців до війни я вирішила, що маю достатньо досвіду та знань, щоб заробляти на фотографії, і почалася війна. З першого дня війни я взяла фотоапарат і просто знімала все навколо: натовпи в супермаркетах, порожні полиці, черги в банкоматах, наляканих людей. Потім побачила у Facebook, що волонтерський центр шукає фотографа. Я почала фотографувати наші будні у волонтерському центрі «Паляниця», і це місце стало моєю другою домівкою. Потім ми з чоловіком почали працювати з біженцями в міському центрі для біженців, де приймають людей з окупованих територій. Я завжди беру в цей центр фотоапарат і фотографую біженців, не розуміючи до кінця, навіщо я це роблю. Сьогодні у вас є можливість побачити різні сторони мого міста під час війни: прекрасних працьовитих невтомних добровольців та біженців, сповнених болю, відчаю та спустошення.
Mano vardas Elena, esu ukrainietė fotografė. Gimiau Zaporožėje ir čia gyvenu visą gyvenimą. Daug keliavau ir pamačiau daug pasaulio šalių. Fotografija rimtai domiuosi nuo 2019 m. Dvejus metus mokiausi šio meno paslapčių. Mane labai domina portretai, kuriuose mažai šviesos ir daug tamsaus fono. Mėgstu meninę fotografiją, kurioje vyrauja juodos ir baltos spalvos, paprastos formos ir daug erdvės. Likus keliems mėnesiams iki karo nusprendžiau, kad turiu pakankamai patirties ir žinių, kad galėčiau užsidirbti fotografuodama. Nuo pirmos karo dienos pasiėmiau fotoaparatą ir tiesiog fiksavau viską aplinkui: eiles prekybos centruose, tuščias lentynas, eiles prie bankomatų, išsigandusius žmones. Tada „Facebook“ paskyroje pamačiau, kad savanorių centras ieško fotografo. Pradėjau fotografuoti mūsų kasdienybę savanorių centre "Palyanycya". Ši vieta tapo mano antraisiais namais. Su vyru pradėjome dirbti su pabėgėliais miesto pabėgėlių centre, priimančiame žmones iš okupuotų teritorijų. Visada pasiimdavau fotoaparatą ir fotografuodavau pabėgėlius nesuprasdama, kodėl juos fotografuoju. Šiandien turite galimybę pamatyti skirtingas mano miesto karo metu puses: gražius, darbščius, nenuilstančius savanorius ir pabėgėlius, sužlugdytus, kupinus skausmo ir nevilties.